Пару десятиліть тому в період становлення свого бізнесу вітчизняні фермери та інші роботяги сумно зітхали, бачачи на екранах своїх телевізорів, як їх заморські колеги, осідлавши могутні пікапи-позашляховики, хвацько катаються по дорогах і путівцях північноамериканських об'єднаних штатів. 
Про таких машинах колишні радянські люди могли тільки мріяти. З позашляховиків вітчизняний автопром міг запропонувати хіба що давним-давно застарілу «Ниву», а з пікапів легендарний і, ще більш застарілий, «Запорожець». Ні, звичайно, були і є «УАЗ Pickup» зі своїм закононародженим «Патріотом» і кращий, за словами любителів зимової риболовлі та подорожей по болотах, джип «ЛУАЗ« Волинянка ». Але ось біда, поєднати в одній машині якості позашляховика і маленького вантажівки російські виробники так толком і не спромоглися.
Клас підприємців багатів, час летів, і пікапи-позашляховики ставали все більш і більш затребуваним товаром на автомобільному ринку СНД. Тим більше, що за пару-трійку десятиліть, що минули з початку епохи капіталізму, різко змінилися і самі мешканці пристроїв колись єдиного і неподільного. Візьмемо, хоча б, уже згаданих фермерів. Це вже зовсім не ті замурзані і жебраки колишні інженери та механізатори, які зважилися на зорі капіталізму на землі не тільки чесно відпрацьовувати свої трудодні, а цілком успішні підприємці з мільйонними заробітками. Старі спецівки з написом «Сільгосптехніка» вони давно змінили на картаті сорочки з бавовни, а комбайни «Нива» на суперсучасні «Кейси» і «Джон Діри». Давним-давно кануло в лету і стереотипне вираз, що на землі можна заробити хіба що на труну, а не більш-менш нормальні гроші.
І ось вставши на ноги і заробивши гроші всі ці сільгоспвиробники, будівельники і працівники багатьох інших галузей вже не загальнонародного господарства, задумалися і про зміну автопарку. У тому числі і про заміну зданих в металобрухт «Зілов» і «ГАЗів». Адже далеко не завжди для перевезення вантажів потрібні могутні «КАМАЗи» або «МАЗи». Тим більше, що їх не пускають на вулиці міст і селищ. Не завжди потрібні і вітчизняні «ГАЗелі», більш-менш успішно виконують свої функції з перевезення півтора-двох тонних вантажів. Ось тут якраз і займають свої нішу пікапи-позашляховики. На них можна і солярку або засоби захисту рослин швиденько в поле доставити, і будматеріали з торгового центру привезти, та й діток у школу з комфортом доставити.
А якщо є гроші і попит, то в умовах ринкової економіки неминуче і дуже швидко з'являється і пропозиція. А з ним і нове завдання, який позашляховик купити? Спочатку ту нішу заповнили колишні у вживанні «японці», в основному «ТОYОТА» і «Isuzu». Своє завдання ці автомобілі виконували цілком справно. Їхнім єдиним недоліком був, хіба що, проіснував протягом задоволеного короткого проміжку часу дефіцит запасних частин.
А за останню минулу п'ятирічку, не задовольняючись лише автомобільним секонд-хендом від азіатського виробника, жадають мати новенькі пікапи-позашляховики. Вже нікого не здивуєш дорогими Wolkswagen Amarok або Toyota Tundra .
На них уже їздять навіть фермери, які обробляють кількасот гектарів землі. Хоча, за великим рахунком, возити по бездоріжжю півтонни солярки на машині вартістю в п'ятдесят тисяч вічнозелених американських папірців, трохи віддає понтами. Та ще якщо таку тачку доводиться заправляти не надто якісним бензином. Саме тому багато, які вміють заробляти і рахувати гроші, підприємці все частіше і частіше дивляться на китайські позашляховики-пікапи.
Так, ніде правди діти, ще кілька років тому до машин з Піднебесної найкраще підходило вираз «Ні пики, ні шкіри». Але китайці не дарма славляться своєю працьовитістю та цілеспрямованістю. Так, вони без всякої сором'язливості «передирають» свої автомобілі з кращих зразків кращих світових виробників. Але - «деруть» то все-таки краще. Саме тому вже зараз китайський «GreatWall» не надто відрізниш від японського родича «Toyota». Звичайно, тільки в тому випадку, якщо машина проїжджає повз. І проїжджає досить швидко. Що, до речі, «китайці» робити вже можуть. Адже на них стоять перевірені десятиліттями двигуни «Isuzu» і «Opel» Саме такими в дев'яностих обладнали дуже улюблені бандитами середньої руки «Trooper» і «Frontera».
Так що, «рожа» у китайських позашляховиків є. І вона досить таки симпатична. Є, до речі, і шкіра. І не тільки в переносному сенсі. Салони багатьох автомобілів оброблені вже не дешевим пластиком, а недорогий, але досить якісною шкірою. Ну а «нафарширувати» свої автомобілі всілякими «прибамбасами» китайці завжди готові. Тут тобі і кондиціонери, і електросклопідйомники, і інша потрібна електронна начиння. Причому «фарширують» свої моделі позашляховиків не лише виробники «GreatWall», але і не менш відомі «Chang Feng Flying», «JMC», «Foton».
Ну і звичайно, головна родзинка всіх «китайців» - це їх ціна. Нову машину, здатну тягти на собі 700-800 кілограмів вантажу, можна купити тільки у них. Навіть найдешевша і зовсім «гола» «Mazda» коштує тисяч на 4 доларів дорожче.
Ось так ось, взаємно змінюючи і ламаючи пріоритети і стереотипи, росіяни і китайці рухаються назустріч один одному. І китайські позашляховики-пікапи міцно освоюють російський, український та інші європейські ринки.
